Перевірка і аналіз ідентифікаційного номеру

З 1994 року в Україні функціонує Державний реєстр фізичних осіб (ДРФО), створений для держобліку фізичних осіб – платників податків. Всі фізособи, щп внесені до реєстру, отримують унікальний ідентифікаційний номер. До 2012 року він називався "індивідуальним ідентифікаційним номером" (ІІН), з 2012 почав використовуватися термін "реєстраційний номер облікової картки платника податків" (РНОКПП). Однак, найчастіше для позначення ідентифікаційного номера використовується абревіатура "ІПН", що означає "індивідуальний податковий номер". Формально використання абревіатури "ІПН" для зазначення ідентифікаційного коду фізособи є помилковим, але фактично "ІІН" та "ІПН" скрізь вважаються синонімами.

Плутанина з термінами "ІІН" та "ІПН" виникла через те, що в ще одному держреєстрі — платників ПДВ — код ІПН для фізичних осіб – підприємців збігається з ідентифікаційним кодом з держреєстру фізосіб – платників податків. Тієї плутанини не уникнув навіть портал держпослуг iGov. Ну, то щоб не було плутанини у нас — в контексті цієї сторінки ми теж будемо вважати їх синонімами.

Зразок ІІН (ІПН, РНОКПП):

Ідентифікаційний номер завжди складається з 10 цифр, без будь-яких роздільників, і містить:

• 1–5 розряди — закодована дата народження власника номера (зазвичай це кількість днів, що минули з 31.12.1899 до дати його народження)
• 6–9 розряди — порядковий номер у реєстрі, що відповідає даті народження
• в 9-му розряді додатково кодується ще й стать власника (парна цифра – жіночий, непарна – чоловічий)
• 10-й розряд — контрольне число, що обчислюється з попередніх цифр за певним алгоритмом. Не будемо обтяжувати себе його описом, тому що це число завжди можна розрахувати й перевірити за допомогою форми, що наведена нижче.